You are looking: Home page > HOURS FOR COMMUNICATION > Виховна година “Профілактика саморуйнівної поведінки. Життя – найважливіша цінність!”

Виховна година “Профілактика саморуйнівної поведінки. Життя – найважливіша цінність!”

Методичні рекомендації щодо попередження саморуйнівної поведінки
Дані методичні рекомендації складені для вчителів, батьків, підлітків, психологів, соціальних педагогів. Інформація для громадського використання і не потребує додаткових знань та спеціальної освіти.

Самогубство (суїцид) – це навмисне позбавлення себе життя.

Суїцідальною поведінкою є внутрішні і зовнішні форми психічних актів, які спрямовуються уявленням позбавлення себе життя.

Внутрішні форми суїцідальної поведінки включають до себе суїцідальні думки, уявлення, переживання, суїцідальні тенденції, які діляться на задуми і наміри.
До зовнішніх форм прояву суїцідальної поведінки відносять суїцідальні спроби та завершені суїциди.

Суїцидальна спроба – цілеспрямоване оперування засобами позбавлення себе життя, яке не скінчилося смертю.

Самогубство розглядається як процес, що включає в себе: сприймання людиною значення життя і смерті; відсутність психологічних та соціальних ресурсів; сімейні та фізичні обставини, які роблять акт саморуйнування можливим.

Відрізняють:

Справжні самогубства, спроби та тенденції, метою яких є позбавлення себе життя;

Демонстративно-шантажна суїцідальна поведінка, мета якої – лише демонстрування цього наміру;

Самотравмування – зовсім не стосуються уявлення щодо смерті;

Нещасні випадки – небезпечні для життя дії, які спрямовані іншими цілями.

Ознаки суїцідальної поведінки :

Мовні;

Поведінкові;

Ситуативні;

Синдроматичні.

Класифікація мотивів суїцідальної поведінки
( за В.О.Тихоненко):

Протест, помста. Суб’єкт намагається негативно вплинути на ворожу та агресивну до нього об’єктивну складову конфліктної ситуації. Вербально це може виражатися у фразах на зразок: „ніхто мене не розуміє”, „усі проти мене”, „більше нема сил боротися”.

Заклик. Вербальні показники такої поведінки: „я нікому не потрібен”, „за що ви мене так мучите”. Мотивація: „колиж ви звернете на мене увагу?!”, „я благаю допомоги”.

Суїцідальні „ухилення” виникають при загрозі особистісному або біологічному існуванню, якому протидіє висока самоцінність. Людина не може витримати таку загрозу та обирає самоусунення: „далі буде ще гірше”, „діватися нема куди”, „мені не витримати цієї ганьби”.

„Самопокарання” відбувається при внутрішньому конфлікті двох ролей: „Я – суддя” та „Я – підсудний”. Причому самогубство може бути як з точки зору „судді”(знищення ворога у собі), так і з боку „підсудного”(покутування провини), як то „ніколи не пробачу собі”.

При самогубстві „відмова” ціль та мотив суїциду наближуються, бо мотивом є відмова від існування, а ціллю – позбавлення себе життя. Вербально це може висловлюватися як „ніколи не повернути минулого”, „все втрачено”, „це – кінець”.

Мотиви саморуйнівної поведінки дітей та підлітків:

Переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливості бути зрозумілим іншими.

Переживання втрати батьківської любові або неподільне кохання, ревнощі.

Переживання, пов’язані зі смертю, розлученням, залишенням родини кимось з батьків.

Почуття провини, сором, зневажене самолюбство, незадоволення собою.

Страх ганьби, глузування, приниження.

Страх покарання, небажання вибачатися.

Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність.

Почуття помсти, протесту, злість, загроза, вимагання.

Бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття, уникнути неприємних наслідків, відійти від важкої ситуації.

Співчуття або наслідуванн друзям, героям книжок або фільмів(„ефект Вертера”).

Типи підліткових аутоагресій:

Суїцидальна поведінка.

Суїцидальні еквіваленти ( алкоголізація та наркотизація підлітків, підпорядкована бажанням забутися, відійти від неприємностей).

Аутодекструкції – неусвідомлена реалізація наміру причинити ушкодження фізичному та психічному здоров’ю (наприклад, ризиковані вчинки, ігри, види спорту).

Несуїцидальні агресивні прояви і різноманітні форми самотравмувань (самопорізи, сомоопіки хімічними речовинами, сигаретами тощо).

Фази суїцидальної активності підлітків:

Перша фаза – це фаза роздумів, народження свідомої ідеї щодо здійснення самогубства. З часом, ці роздуми виходять з під контролю і стають імпульсивними, тобто з’являються спонтанно, поза волею людини. У першій фазі підліток стає замкненим; не цікавиться справами родини; роздає друзям (або навіть мало знайомим людям) дорогі йому речі; його більше не приваблюють заняття,які захоплювали раніше; раптово змінює свої міжособистісні стосунки (їх характер або коло друзів); стає агресивним, схильним до бійки; відокремлюється від однолітків та ізолює себе. Змінюється зовнішній вигляд: підліток, який завжди ретельно підбирав одяг, слідкував за собою, втрачає інтерес до цього, і, навіть, стає неохайним; змінюється маса тіла (через переїдання, або навпаки, анорексію); змінюється форма поведінки, яка нагадує „втечу” (іноді підліток дійсно тікає з дому); стає неуважним, тому з ним може трапитись нещасний випадок.

Друга фаза – фаза амбівалентності. Настає, якщо до переліченого додаються додаткові стресові зовнішні фактори. Підліток може висловлювати контретні загрози або ділитися своїми намірами з кимось із найближчого оточення, але цей „крик про допомогу” не завжди чують і не завжди розуміють. Для другої фази характерні такі висловлювання: „ Я вже не дуже довго буду з вами; вам вже недовго мною опікуватись; життя того не варте; життя таке паршиве; я не можу більше нічому дати раду; тобі не треба буде про мене дбати; скоро ви будете вільні; я б хотів заснути і ніколи не прокидатися; я б хотів убити себе, і тоді мої батьки пожалкують про те, що…”

Третя фаза суїциду – фаза спроби. Відомо, що смерть можна вважати самогубством, якщо вона має принаймні дві ознаки: по-перше – скоєна своїми руками, по-друге – наміри передують спробі. У більшості випадків людина намагається якимось чином повідомити про свої наміри тих, хто її оточує.

Види втручання в суїцидальну активність:

Превенція (попереджувальні, профілактичні заходи, розраховані на індивіда або групу);

Інтервенція (безпосереднє втручання в суїцидальну активність);

Поственція (реабілітація людини, яка скоїла спробу самогубства, або близьких того, хто здійснив завершений суїцид).
Під саморуйнівною (аутодеструктивною, аутоагресивною) поведінкою розуміють такі форми саморуйнування, під час яких людина сама собі завдає шкоди,т.т. агресія, спрямована на себе. До проявів аутодеструктивності відносять: зайвий ризик, навмисне робоче перенавантаження, алкоголізм, наркоманію, аскетизм, самопожертва, ризиковані види спорту та діяльності, самоушкодження, самопокарання, мазохістичні прояви, суїцидальні тенденції – все те, що спрямоване на руйнування людиною самої себе.


Give feedback